Не секрет, що я не є прибічником оптимізації. Я вважаю, що треба
Тоді починають говорити про низьку якість освіти, про непрозорість,
Часто така оптимізація відбувається дискреційно і непрозоро, і цим
На мій погляд, є декілька важливих рішень, які повинні бути прийняті
По-перше, треба мати політичну волю, чітку настанову врятувати стільки
До того ж, заклад освіти - це не конвеєр, який має обов'язково виготовити
По-друге, потрібна програма дій зі збереження освіти. Вона має базуватися на об’єктивному аналізі ситуації, чому так сталося, що той чи інший заклад став неефективним, що його неможливо утримувати, і що можна зробити, для того,
По-третє, має бути диференційований підхід. У кожного закладу своя ситуація,
По-четверте, жодне рішення такого роду не може прийматися авторитарними
Треба, в обов’язковому порядку вислухати працівників навчального закладу, і
По-п’яте, треба зробити все можливе, щоб залучити допомогу ззовні. Наприклад,
Ну, і, зрештою, навіть якщо щось зникає, на його місці завжди може з'явитися
Ось таких заходів, на мій скромний погляд, варто вживати для полегшення
Оригінал
Освіта.ua
12.04.2016
12.04.2016
Так, я погоджуюсь, що крім оптимізації є й інші проблеми освіти. Але проблема "профанації" не вирішується оптимізацією, тому що і в цілком міцних і начебто процвітаючих закладах є багато профанації. Настирний студент сам по собі проблему не вирішить також, тому що має бути і викладач, який буде цю настирність задовольняти і підтримувати на хорошому рівні. Тут має бути синергія. ІМХО демотивованими як раз є більше викладачі, ніж студенти в наших умовах. Тому має бути реформування освіти в цілому, а не просто закриття.
А ще у нас не "проблема оптимізації", яку потрібно "полегшити", а значно важливіша проблема - ПРОБЛЕМА ПРОФАНАЦІЇ ОСВІТИ, яку без такого інструменту як оптимізація (закриття значної кількості несучасних закладів) НЕ ВИРІШИТИ. Якщо й є між цими поняттями проблема, так це БРАК духу у тих, хто за організацію справи зарплату отримує, а замість неї (справи) займається симуляцією діяльності, прикриваючись "браком політичної волі" - десь там на горі.
Оцей лозунг "збереження освіти" є слизьким, бо у своєму корені ставить акцент на таке "збереження", котре чи не кожен працівник ВНЗ розуміє як збереження саме його робочого місця та ВІДНОСИТЬ на периферію уваги суспільства ГОЛОВНЕ - студента, який би не тільки хотів здобувати вищу освіту по-справжньому, а й був здатен до того. Першим репером цієї здатності є РІВЕНЬ мінімального прохідного балу під час ЗНО. Все інше - від лукавого: за "програмою збереження", яку розроблять представники ВНЗ буде подальше нівелювання освіти як такої, бо нічого дійсно проривного щодо мотивації наполегливо вчитися теперішні представники ВНЗ, окрім збереження старих моделей НЕ ПРОПОНУЮТЬ. Без настирного до знань студента якості освіти не буває: гарний викладач, нова програма тощо є умовами необхідними, але не достатніми. Крапку у справі збереження освіти може поставити лише гарний студент. І виїздять за кордон не ті, хто не можуть здати ЗНО, а ті, хто не хоче даремно гаяти час серед студентів-ледарів.
