Ніхто не забутий, ніщо не забуте!
Низький Вам уклін, Ветерани-Герої,
За сльози, що Вами утерті,
За те, що Ви нас закривали собою
І світ рятували від смерті.
За те, що Вам волю вдалось повернути –
Ніхто не забутий, ніщо не забуте!
Подяка довічна за подвиги Ваші,
Усім, хто упав, хто підвівся.
Всі вдячні Вам щиро – молодші і старші.
Березівська ЗОШ взяла участь у святковій програмі відзначення Дня пам`яті та примирення і Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Учні вшанували хвилиною мовчання полеглих бійців, поклали квіти до меморіалу загиблим воїнам. Урочисто привітали земляків, що захищають Батьківщину на Сході нашої країни, та разом з ними спробували польової каші, приготованої працівниками Березівської сільської ради.
На виконання заходів щодо відзначення у 2016 році 71-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі в Сильченківській ЗОШ І-ІІІ ступенів проведено заходи:
- 6 травня учні 9 класу впорядкували територію пам’ятника захисникам України в роки Другої світової війни 1939-1945 років,
- 03.05-7.05 - виховні бесіди (1-4), години спілкування (5-11),
- 03.05-9.05 - учні 1-11 класів взяли участь у проекті «Маки пам’яті»,
- 07.05 - проведено Лінійку пам’яті «Пам’ятаємо. Перемагаємо»; Вахту пам’яті; покладання квітів, гірлянди; Панахиду; учні школи взяли участь у літературно-музичній композиції в сільському БК.
Заходи проведено за активної участі громадськості села та сільського голови Покришки В. П.
Липівська ЗОШ І-ІІІ ступенів:
Я пам’ятаю вас, мої герої!
Я принесу конвалій навесні,
І чорнобривців літньою порою,
Калини кетяг у осінні дні.
Залишу стигле яблучко на Спаса
І крашанку у Великодній час.
Щоб поминальна свічка не загасла,
Завжди я пам’ятатиму про вас!
Українська ЗОШ І-ІІІ ступенів:
Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941 - 1945 р. Не щезне в пам`яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших.
Вже 71 рік несемо ми квіти до могил загиблих. Несемо з вдячністю в серцях. І, хоч все далі відходять грізні роки Другої Світової війни та не згасне пам`ять про тих, хто приніс на вівтар Великої Перемоги своє життя, хто поліг у боях заради щастя інших.
Господи ! Благослови Україну і всі родини наші.
Навчи нас не продавати свою совість ні дешево, ні дорого.
Захисти нас від ворогів видимих і невидимих,
що хочуть поневолити нас.
Дай нам, Боже, жити вільним життям
Дай кращу долю нашому народу,
Дай нам єдність, мир і спокій.
Господи, збережи Україну !
Червоноплугатарська ЗОШ І-ІІІ ступенів:
Ми свято шануємо пам`ять усіх,
Хто власним життям нашу юність зберіг,
Хто впав за свободу у грізну годину,
За землю священну, за Україну!
День пам’яті полеглих у Другій Світовій війні - це лише часточка великої данини пошани полеглим і живим ветеранам, які своєю кров’ю відстояли нашу свободу. Мало залишилось учасників тих подій, але всі ми щиро вдячні їм.
Виплакала сльози від журби вона,
Біля квітів маку стала, заніміла,
І згадалась знову матері війна.
І почула голос сина над житами -
То зітхнула мати, то вогонь палав:
"Я прийшов до тебе, я вернувся, мамо
Я своєю смертю смерті потоптав"
На моїй могилі нині квітів море,
Та в думках до мене линеш з далини,
І твоє невтішне материнське горе,
То прокляття вічне паліям війни.
06.05. Учні Харківської ЗОШ І-ІІІ ступенів підготували святкову концертну програму присвячену Дню пам`яті і примирення.
Талалаївська ЗОШ І-ІІІ ступенів:
Історична пам’ять про події Другої світової війни, як соціокультурний феномен, перманентно трансформується під впливом часу, бурхливих подій сьогодення, інформаційних провокацій й політичних спекуляцій. Саме тому, напередодні Дня Перемоги над нацизмом в Європі, хотілося б мовою статистичних даних й історичних фактів, без ідеологічних нашарувань, визначити: що являє собою український сегмент Другої світової війни?
Війна для України почалася 1 вересня 1939 року – як для всієї Європи; у цей час 112 000 українців у складі Війська Польського виступили проти сил Вермахту. Під польськими прапорами тоді загинуло 7 834 вояка української національності, а близько 16 000 зазнали поранень. Під час Другої світової війни чисельність жителів України скоротилася на 7,5 млн. (з 41,5 млн. станом на 22.06.1941 р. до, приблизно, 34 млн. осіб на 09.05.1945 р.). Це – наслідки війни, що тривала 1 417 днів (1224 дня Україна прожила в окупації – з 22.06. 1942 р. по 28.10 1944 р.). Відновити довоєнну чисельність населення Україна змогла лише через 12,5 років (середина 1958 р.).
За період війни в Україні було мобілізовано до лав Червоної армії понад 7 млн. чоловіків 1886-1927 рр. народження й понад 100 тис. жінок. У результаті мобілізації в діючу армію після звільнення території України війська Першого, Другого, Третього і Четвертого українських фронтів на 60% були укомплектовані вихідцями з України. Безповоротні демографічні втрати військовослужбовців-жителів України у війні 1941-1945 рр. становлять 2,4 млн., у тому числі бойові втрати – 1,7 млн.
У 1945 р. кореспондент газети «Saturday Evening Post» відвідав Україну і був вражений побаченим. Згодом він з жахом писав: «Те, що дехто намагається зобразити як «російську славу», було, насамперед, українською війною. Жодна європейська країна не постраждала більше від глибоких ран, нанесених містам, промисловості, сільському господарству, людській силі».
Українці воювали проти нацистської Німеччини не тільки у Червоній армії, але й у складі інших армій і військових частин. Так, багато українців служили в польській армії генерала Владислава Андерса, а також в американській і канадській арміях. Вони воювали на британській стороні в Італії, Єгипті й Лівії, а також у французькому Русі Опору. Близько 2% польської дивізії ім. Тадеуша Костюшко й 70% чехословацької бригади генерала Людвіга Волі становили жителі Західної України.
За планом «Барбаросса» в Україну вторглися 57 дивізій й 13 бригад групи армій «Південь». Їх підтримували 4-й повітряний флот і румунська авіація. Проти них воювали 80 дивізій Київського й Одеського військових округів, перетворених після початку війни в Західний, Південно-Західний і Південний фронти. Морський кордон прикривав Чорноморський флот під командуванням віце-адмірала П. С. Октябрського. На території України в районі Луцьк-Рівне-Броди відбулася найбільша танкова битва першого періоду війни. Тривала вона тиждень (23-29 червня 1941 р.). По обидва боки було задіяно близько 2 000 танків. Ціною надзвичайних зусиль під Києвом, під час тривалого відступу, радянським військам вдалося затримати ворога більш ніж на два місяці. Таким чином, уже під столицею України почався зрив плану «Барбаросса». У серпні 1941 р. розгорнулися бої під Одесою, яку атакували румунські дивізії. 73 дні (5 серпня-16 жовтня 1941 р.) тривала оборона міста. Лише після того, як підійшли свіжі німецькі частини, радянські війська залишили місто.
Протягом одного року німецькі війська і їх союзники окупували територію України (червень 1941-липень 1942 р.). На окупованих територіях нацисти знищили мільйони мирних жителів, виявлено майже 300 місць масових страт населення, 180 концтаборів, понад 400 гетто тощо. На території України гітлерівські кати вдалися до масового розстрілу військовополонених: у Яновському таборі (Львів) загинуло 200 тис. чоловік, у Славутинському – 150 тис., Дарницькому (Київ) – 68 тис., Сирецькому (Київ) – 25 тис., Хорольскому (Полтавська обл.) – 53 тис., в Уманській Ямі – 50 тис. чоловік. Взагалі на території України було знищено 1,3 млн. військовополонених.
Станом на березень 1943 р. до Німеччини було вивезено 5 950 тис. тон пшениці, 1 372 тис. тон картоплі, 2 120 тис. голів великої рогатої худоби, 49 тис. тон масла, 220 тис. тон цукру, 400 тис. голів свиней, 406 тис. овець. На березень 1944 р. ці цифри вже мали такі показники: 9,2 млн. тонн зерна, 622 тис. тонн м’яса й мільйони тон іншої промислової продукції й продуктів харчування. Серед інших заходів, проведених окупаційною владою, була примусова мобілізація робочої сили в Німеччину (близько 2,5 млн. чоловік).
Символом Голокосту в Україні став Бабин Яр, де тільки 29-30 вересня 1941 р. було знищено 33 771 євреїв. Далі тут протягом 103 тижнів окупанти здійснювали розстріли, загальна кількість жертв – 150 тис. осіб.
З перших днів окупації на території України розгорнулася антифашистська боротьба. Існували дві основні течії руху Опору: комуністична (партизанські загони й радянське підпілля) і націоналістична (ОУН-УПА).
У ході загального контрнаступу Червоної армії з кінця грудня 1942 р. почалося звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Першими на землю України вступили війська 1-ої гвардійської армії під командуванням генерала В.Кузнєцова, які 18 грудня 1942 р. вибили окупантів із села с. Півнівка Міловського району на Луганщині. Битва за звільнення України тривала 680 діб і стала найважливішим етапом на шляху до перемоги над нацистською Німеччиною та її союзниками. Особливо жорстокі й кровопролитні бої відбувалися восени 1943 р. при звільненні від загарбників м. Києва. За Київську наступальну операцію 2 438 воїни отримали звання Героя Радянського Союзу. Десятки тисяч воїнів одержали високі державні нагороди. Серед них Н. Шолуденко, танк якого першим увірвався в Київ. В 1943-1944 рр. Україну від загарбників звільняли чотири Українських фронти, які очолювали відомі полководці: М. Ватутін, І. Конєв, Р. Малиновський, Ф. Толбухін. Велику допомогу наступаючим частинам Радянської армії, які звільняли українські землі, надавали партизанські з’єднання під командуванням С. Ковпака, О. Федорова, М. Наумова.
Під час війни близько 2,5 млн. воїнів-українців нагороджені орденами й медалями, більше 2 тис. вояків отримали звання Героя Радянського Союзу, з них тричі визнані гідними цього звання І. Кожедуб, двічі – Д. Глінка, С. Супрун, О. Молодчий, П. Таран. Героями Радянського Союзу стали 97 українських партизанів і підпільників, з них С. Ковпак й О. Федоров – двічі. Близько 4 тис. радянських воїнів – представників 40 національностей СРСР отримали звання Герой Радянського Союзу за мужність і відвагу, виявлені під час боїв за звільнення території України.
Варто додати, що 01.05.1945 р. українець лейтенант О. Берест разом з М. Кантарія й М. Єгоровим встановили Прапор Перемоги над дахом німецького Рейхстагу, а підпис під Актом про капітуляцію Японії, який ознаменував закінчення Другої світової війни, від імені СРСР поставив інший українець – генерал-лейтенант К. М. Дерев’янко.
Немає коментарів:
Дописати коментар